«Зруйнуєте наші ферми – й ваші міста заростуть бурʼянами, залишите – і вони казково розквітнуть»

Валерій Калоша, власник ПСП «Пісківське»:

Я маю ще багато мрій та планів, котрі хотілося б зреалізувати за життя. Я себе вважаю тваринником. Цій справі присвятив усе життя. Так от, побувавши колись у Нідерландах і побачивши, що там немає й маленького шматочка землі, не задіяної для тваринництва, я загорівся створити свої, хай і мініатюрні, Нідерланди. Можливо, дещо вже вийшло, багато чого ще хочеться, ще маю зробити…

…Знаєте, хотілося б побудувати в селі будинок для літніх людей. Є в нас багато тих, хто залишився на самоті. Діти виїхали в місто, навіть десь у зарубіжжя, спілкуються мало. У когось узагалі так склалася доля, що немає дітей. Тож хочеться відвести для них гарне місце, де б вони мали змогу відпочивати й були доглянуті. У тому окрузі, де я балотувався в депутати обласної ради, є два будинки престарілих, збудовані ще в радянські часи місцевими господарствами. Я часто буваю там із дарунками, бо неможливо не навідувати такі місця. Там проживають не тільки літні люди, а й інваліди, причому, як правило, ті, хто все своє життя пропрацював у сільському господарстві. Через певні обставини вони залишилися самотніми й потребують нашої підтримки й допомоги. Дехто приходить лише перезимувати, а влітку вертається додому. І от дивлюся, що й у нашому селі немало тих, хто опинився в такій ситуації й потребує опіки. Хотілося б їм допомогти. Я планував відкрити будинок цього року, та переніс на наступний. Дасть Бог, зробимо!

…А маленькі Нідерланди ще будуємо. Ма- ленькі Нідерланди будуть тоді, коли мої люди отримуватимуть заробітну плату, як у Нідерландах. А поки що – будуємо й вишукуємо можливості знаходити додаткові кошти, зекономити на чомусь. Буває ще, що витрачаємо там, де можливо було не витрачати, але вчимося й на своєму досвіді, і досвід колег переймаємо. Поки що ми в пошуку, розвиваємося.

…мене як справжнього українця зачіпає те, що ми бачимо за кордоном, куди їдемо переймати досвід. Та невже там люди розумніші за нас?! І землі в них не кращі! Не тільки ж на ентузіазмі фермерів усе тримається. Там держава проводить таку політику, якої в нас, не жаль, немає на сьогодні. Нам навіть кошти не потрібні, нам потрібно – не заважати. Ми самостійно будемо розвиватися, лишень не заважайте нам! Змо- жете підставити плече, то будемо раді. Ми дивувалися з фермера, котрий говорив, що виробництво його молока збиткове. Навіщо ж займатися, коли так? Та потім дізнаємося, що держава платить йому дотації. Отже, реально він не має збитків, бо вони перекриваються державною допомогою. Держава регулює виживання не тільки великих виробників, а й малих. І немає в цьому жодних складнощів!

…За освітою я – будівельник, технік-будівельник сільськогосподарського будівництва. Після служби в лавах Радянської армії повернувся до свого села й 10 років працював будівельником.

… Я – уже друге покоління (у Пісках). Батьки моїх батьків були переселені під час розкуркулення. От село, де я живу, вважається-то Піски, але юридично має назву Запорізьке. Тут два таких села – Запорізьке й Українське – це нові села, куди переселяли людей. Коли діда мого переселили, він здав худобу, а реманент залишився: хомут, обарки, посторонки, тож коня можна було придбати при нагоді й землю обробляти. Той інвентар лежав у нас на горищі, й малим я любив із ним гратися. Надягну хомута і мрію, якби ще й коня мені… А коли вже з’явилася можливість, то завів господарство: і пара коней, і корови, і бички. Я ж кредит узяв, щоби будуватися, бо зарплату в господарстві не платили, то й вигодовував худобу, здавав на м’ясо й погашав борги. Кредит був молодіжний, під невеликий відсоток, діяла така програма на селі – молодіжне кредитування. Так я і збудував собі будиночка поряд із батьківською хатою. Своїми руками. І сад посадив.

… у нас є гарна школа. Раніше була восьмирічка, а потім і десятирічку відкрили. Дітей, на жаль, мало, але ми запрошуємо до себе багатодітні сім’ї, купуємо їм будиночки, й вони переїздять у наше село. Хочеться ж, щоби село не вимирало! Близько сорока сімей ми вже переселили в такий спосіб із різних куточків за останні 20 років.

…з самого початку було ПСП, хоча планували ми кооператив створювати, щоби не змінювати устрій колгоспу. Я прийшов працювати в 1999-му році, ще був головою колгоспу, а потім у 2000-му розпочалося реформування, і я поїхав до американського фонду, котрий надавав консультації з питань реформування колгоспів. А Чернігівська область була серед останніх у цьому процесі, й американці називали її «красною», вважаючи, що тут ще багато керівників-комуністів. Та на моє прохання про допомогу вони відгукнулися, дали багато корисної літератури, але з кооперативами вони не працювали. Ще були ми в Полтаві, вивчали тамтешній досвід реформування, й один із керівників ПП також дав багато слушних порад. Отак і з’явилося наше приватне підприємство замість кооперативу.

…Поголів’я дійного стада ми збільшили з трьохсот голів до тисячі. Земельні фонди виросли завдяки оренді. Маємо племзавод і можливість продавати племінний молодняк української червоно-рябої й української чорно-рябої порід. Що стосується рослинництва, то маємо в себе елітгосп, вирощуємо насіннєві сорти пивоварного ячменю й співпрацюємо з французькою компанією «Шампань Серіаль». Частину вирощеного ячменю ми пакуємо в себе, іншу забирають французи на свій завод і, як підсумок, маємо додатковий дохід. Заробляємо й на вирощуванні суперелітних сортів, які реалізуємо. Ми розширили перелік вирощуваних культур – це й кукурудза на зерно, і соя, яку ми в себе й переробляємо, повністю забезпечуючи своє тваринництво соєвим жмихом. Переробка соняшнику є. Побудували свій млин і назвали його «Мулен Руж», бо ж це в перекладі – «червоний млин». Раніше був він у нас синього кольору, а тепер перефарбували в червоний.

…Більшу частину пшениці продаємо компанії «КиївМлин», а іншу в себе переробляємо на борошно й крупу.

…У нас є своя торгівля – «Петро і Марко – щедра фермерська родина». Торгуємо у своїх магазинах, а кожної неділі пенсіонерам-пайовикам та вчителям даємо дві хлібини безкоштовно. Їм на весь тиждень вистачає цього хліба. Вони радіють – і нам приємно, що робимо добро людям. Переробляємо тонну молока на сир. Ще в планах пакувати молоко й вийти з ним на київський ринок, де все ж вищі ціни. Комбікорм виготовляємо й почали робити гранули для телят, використовуючи сировину із «Мулен Руж».

…Кінно-спортивний клуб є в нас, але прибутку з цього не маємо. Ми діток безкоштовно навчаємо. Вони ж у нас козаки! Справжні козаки! З оселедцями ходять, із сережками. Свого часу ми започаткували проведен- ня фестивалю «Відродження села, духовності й культури». Триєдинство! Адже саме село – колиска нації, тут наш генотип зародився. Люди в давнину об'єдналися для того, щоб разом обробляти землю. Це – основне! Потім з'явилися ремісники, які виготовляли реманент, почали створюватися міста, а першими були саме села. Звідси наше коріння, тут ми формувалися. От ми й проводимо такий фестиваль, і наші юні козаки беруть участь у ньому. Вони демонструють різні техніки їзди на конях, трюки показують, акробатичні вправи. Навіть дівчатка виступають – гарні такі, у національному вбранні! Замилуєшся!

… найбільше залучено інвестицій у переробку – найбільше. Наша місцина колись звалася Заводище. Поселення було таке в давні часи. І старожили розповідали мені, що на тому місці, де зараз наше правління, у 17 столітті був завод із переробки цукрового буряка. Поблизу кладовища був завод, що виробляв цеглу. Там раніше було місце, де виробляли горілку. От і я мрію організувати виробництво якісних напоїв за старовинними рецептами. У мене й технолог уже є, яка пиво самостійно варила. Один мій товариш займається цією справою, так він виготовляє напої, від яких ніколи не болить голова. І я цього хочу, щоб не отруту людям продавати, а гарні натуральні напої.

… Три тисячі маємо загального поголів'я, тисячу – корів дійного стада. Десь уже три роки ми тримаємо цей показник, не збільшуємо його, бо таки ж вищі прибутки дає рослинництво, а землі зайвої немає, щоб відвести під розвиток тваринництва. Тож в останні роки наші інвестиції більше спрямовані на потреби рослинництва, зокрема, зберігання й переробки.

…коли нарощували стадо, … співпрацювали з банком, завдяки їхньому кредитуванню збудували перший доїльний зал і купували в них поголів'я. Так і нарощували. 10,5 тонн молока ми маємо зараз від однієї корови. Резервів у нас ще дуже багато, особливо у вирощуванні молодняка. Перейшовши на свій комбікорм, ми зрозуміли, що маємо можливість домогтися вищих результатів. Вирішили трішки змінити технологію, тож плануємо й на 15 тонн вийти.

…комплексів три всього. Молочний із двома доїльними залами. Загалом на двох залах доїмо 800 голів. Один із них ще не повністю завантажений, тобто, є можливість збільшувати поголів’я в перспективі. А також відгодівельний – для утримання нетелів. «Весела корівка» – це окрема ферма із прив'язним утриманням. Цього року ми збудували там ще й навіс для утримання сухостою. Надалі плануємо зробити там і невеликий доїльний зал. Молоко нам і для сирів потрібне, а воно ж є різне: молоде, що отримується після розтелу, запускне – від корів, що йдуть у запуск, і серединка. От її і бажано мати якнайбільше. Мрію ще про органічну ферму.

…У нас перегною багато, ми щороку вносимо його по 20 000 тонн. Обробляємо ще гербіцидами, але ж є можливість і безгербіцидний обробіток здійснювати. А перегній – це ж якнайкраще для землі! У тому й плюс тваринництва, що ми не лише забираємо в неї, а ще й віддаємо! І не хімією!

…У нас є українська червоно-ряба, котру ми голштинізуємо, і перейшли ми на голштинську, бо щодалі важче було знайти якісну спермопродукцію червоно-рябої. Уже в нас до 80 % голштинізовано.

…Великих магазинів не маємо, а от таких «бутічків» – багато. Тільки в нашому селі аж три. Навіть на фермі відкрили, щоб люди мали змогу, йдучи додому, купити необхідні продукти й не витрачати час у чергах деінде. Це дає можливість і людей працевлаштувати, і якісний товар придбати. І, скажу вам, люди дозволяють собі купувати наші сири й ковбаси. Навіть ті, хто приїжджає з міста, на вихідні, скуповують нашу продукцію, бо знають про її якість. І я вважаю, що в цьому наша особлива місія – дбаючи про майбутнє, створювати такі собі невеличкі крафтові перероб- ні господарства й забезпечувати ринок якісною продукцією.

З повним текстом інтерв’ю можна ознайомитися в січневому номері журналу.