Телята війни: нотатки з історії однієї тваринницької ферми

За час війни на фермі «Згар Фарм» на Хмельниччині народилося троє бичків, яких названо актуально для воєнного часу — Байрактар, Джавелін і Димко. Ці імена надихають і дають надію молодому подружжю фермерів і надалі працювати, а ще — бажання приймати в своїй домівці людей, які втратили житло.

У будинку фермерів зупинилось вже понад 30 переселенців. 

Про господарювання на фермі під час війни, про свої найбільші переживання і обов’язково про Перемогу та світле майбутнє розповіла засновниця ФГ «Згар Фарм» Анна Нечепорук. 

 

Неможливо уявити, як страшно, коли за один день орки знищують все, що надбали за своє життя українці

 

З початку вторгнення до нас почали приїжджати люди, зупинялися на кілька днів, щоб перепочити на своєму подальшому шляху. Нам пощастило, оскільки зустрічаємо лише добрих і дуже вдячних людей, які люблять тварин і майже всі покидають свої домівки з домашніми улюбленцями.

Зараз у нас постійно проживає дві родини: з Харкова та Миколаєва. Вони оселилися в окремій хаті, будинок хоч і цегляний, але там не жили три роки. Тож вони самі облаштовують його та прибирають територію, бо повертатися їм немає куди.

Дуже шкода, що люди вимушено повинні виїжджати зі своїх домівок, в які вкладали всю душу і серце. 

 

Навколо таке жахіття коїться, а фермери в ці часи переживають не лише за себе, а й за тварин

 

Зараз у нас постійно проживає дві родини: з Харкова та Миколаєва. Вони оселилися в окремій хаті, будинок хоч і цегляний, але там не жили три роки. Тож вони самі облаштовують його та прибирають територію, бо повертатися їм немає куди. Дуже шкода, що люди вимушено повинні виїжджати зі своїх домівок, в які вкладали всю душу і серце. 

Єдине, що ми вирішили в разі окупації нашої території — щоб тварин не розстріляли, просто випустити їх у ліс. Вони зможуть вижити. Корова — це сильна, розумна і стадна тварина, яка може навіть зимою добувати самостійно їжу. 

 

Все заплановане відклали на потім, а зараз живемо сьогоднішнім днем, приймаємо людей, допомагаємо, чим можемо

 

Ще в мирний час розпочали ремонт у невеличкому будинку на 40 кв. м, але зараз все поставлено на паузу. Робимо першочергові речі. Оскільки коштів зараз немає, то й повноцінного ремонту в хатах, де живуть переселенці, не можемо зробити. Єдине — відразу купили пральну машину, щоб людям було зручно.

У нашій територіальній громаді, знаючи, що ми приймаємо людей, надавали картоплю, макарони, цукор, консервацію. Світ не без добрих людей, і в нинішній ситуації це дуже важливо. 

 

Війна змінила життя кожного. Уже не буде так, як колись, тому підлаштовуємося до викликів воєнного часу

 

На фермі не зупиняється життя, і з огляду на ситуацію вже плануємо подальші роботи. Будемо забезпечувати корів власними кормами, тому цієї весни сіятимемо кормовий буряк, гарбузи, кукурудзу. Велика проблема в тому, що не маємо власної техніки й залежні в цьому питанні від інших.

Маємо невеликий город, але зараз зрозуміли, що потрібно засівати набагато більше, щоб забезпечити овочами не лише себе, а й інших людей, які не мають змоги щось посадити. Війна змусила задуматись, що потрібно виробляти більше їжі: придбали інкубатор, щоб утримувати більше поголів’я курей.

Зараз, коли всі люди тікають з міст, я ще раз переконуюсь, що чотири роки тому ми з чоловіком зробили правильний вибір оселитися на хуторі. Тут можемо забезпечити себе харчами, дати прихисток людям, і в планах — лише розвиватися та розширюватися.

Цього року облаштуємо кемпінг. Також на нашій території є кілька вільних хат зі старими садами. Запрошуємо всіх бажаючих приїжджати до нас, пожити, збирати фрукти, робити консервацію, адже природа і спілкування з тваринами допомагають зняти стрес.

Джерело: https://agroportal.ua