«Окупанти заради розваги розстрілювали корів та телят»: експертка про причини кризи у молочній галузі України

Багато молочних господарств, зокрема, в Київській, Сумській та Чернігівській областях, після повномасштабного вторгнення рф в Україну були вимушені працювати в умовах повної окупації та під обстрілами ворогів. Після відходу російських військ із цих територій фермери відновлюють свою роботу та господарства. Але як під час окупації, так і після деблокування вони мають низку критичних проблем. Вони стосуються забезпечення кормами, ветпрепаратами та ветеринарною підтримкою господарств, фіксування завданих збитків і відновлення знищеної інфраструктури, поголів’я, документації. Тож, за словами експертів, криза у молочній галузі вже наступила. Які маємо втрати й коли фермери зможуть отримати відшкодування за знищені господарства, розповіла генеральна директорка Асоціації виробників молока Ганна Лавренюк.

 

— Тривожимось зараз через новини, які отримуємо з регіонів. Перший шок був, коли дізнались, настільки постраждали підприємства Чернігівської, Київської, Харківської областей, — починає розмову Ганна Лавренюк. — Ці історії стали відомими не тільки в Україні, а й за кордоном. Підкреслюють в першу чергу нашим колегам — виробникам молока, урядовцям, парламентарям — те, що ці факти є непоодинокими. Дійсно, Україна потребує дедалі більшої підтримки для того, щоб перемогти у цій війні, зберегти продовольчу безпеку не лише всередині країни, а й загалом на глобальному рівні.

 

— Це правда, що саме ті області, де була окупація або ж продовжуються бойові дії, виробляли найбільше молока?

 

— Так, маєте рацію. Мова йде про 42% всього молочного українського ринку — це дані на 1 січня 2022 року. У цю цифру входили Київська, Чернігівська, Сумська та Харківські області. Вони лідери за кількістю поголів’я та виробленого молока. Тому, звичайно, втрати та ураження тих підприємств не можуть не позначитись на стійкості самої галузі. Руйнування були різні — від незначних осколкових пошкоджень техніки до майже тотального знищення… Наведу приклади. Приватно-орендне підприємство імені Герасименка у Чернігівському районі, де керівник Юрій Стельмах, два дні поспіль зазнавало авіаударів, майже вся худоба загинула. А ті 100 тварин, які дивом вижили, місяць не мали необхідного харчування, вчасного доїння, тому що село місяць було в окупації і люди сиділи по підвалах. Відтак і після звільнення, коли потрібно було заактувати всі втрати та розібрати завали, тварини не мали відповідного догляду. І керівник поки не впевнений, чи зможе зберегти підприємство, адже через два місяці такого жаху відновити здоров'я та продуктивність корів майже неможливо. І при тому рівень руйнування самих приміщень несумісний з веденням господарської діяльності. Тому що доїльний зал розбомблений, обори для утримання тварин знищені!

 

Схожа ситуація з іще одним господарством — «Напорівське» на Чернігівщині. Село 30 днів було під окупацією орків. Ця історія прогриміла на весь світ. Окупанти навіть влаштовували сафарі на тварин, просто заради розваги розстрілювали корів та телят. Є кричуща ситуація на Харківщині, де 30 березня було настільки обстріляно ферму «Агромол», що просто не лишилось живого місця, масово загинули корови. Аналогічні повідомленням зараз отримуємо з тих областей, які окуповані. Втім, попри труднощі, сьогодні в деокупованих областях молочні підприємства починають відновлюватись — хоча б розбирати завали… Всі вони для нас герої, бо бігти під обстрілами та «Градами» доїти худобу чи роздати корм не кожен зможе.

 

 

— А яка ситуація із тими молочними підприємствами та фермами, де триває окупація?

 

— На жаль, через проблеми зі зв’язком маємо дозовані дані. Фермери у міру своїх можливостей продовжують працювати, найскладніша ситуація на Луганщині, де відбуваються масовані обстріли. Є інциденти, коли влада окупантів під дулом автомата змушує українських фермерів перереєстровувати підприємство на ворогів. Звичайно, для керівника це великий удар, адже за чинним законодавством про колабораційну діяльність такі дії можуть трактуватись саме так. І це непростий виклик. Бо люди мають думати, як виживати, і мають дотримуватися закону. Фермери скаржаться на проблеми зі збутом молока. Зазвичай більшість продукції вони просто роздають громадам, чи продають за мінімальну ціну. Або ж згодовують худобі, щоб зекономити на концентрованих енергетичних кормах, які необхідні корові, бо на силосі та сіні не виживеш. Ветеринарні препарати, генетичний матеріал для подальшого запліднення, комплектувальні для заготівлі кормів закінчуються… А грубі корми — це 70% собівартості та структури раціону худоби. Тому є великий ризик, що фермери не матимуть можливості заготовити достатньої кількості кормів, аби утримати поголів’я корів, яке в них є, до осені.

 

— Продукція багатьох великих виробників на початку війни зникла з поличок магазинів, натомість з'явились локальні. Яка нині ситуація?

 

— Від 24 лютого низка українських молокопереробних підприємств взагалі припинила свою роботу. Вони могли собі таке дозволити — зупинити потужності й не приймати молоко на переробку. А ось фермери в цьому випадку постраждали найбільше, бо коровам не накажеш не доїтись. Тому молочно-товарним фермам у цьому випадку було найважче, було необхідно терміново переорієнтовувати кудись об’єми молока. Вони почали налагоджувати зв’язки із тими переробними підприємствами, які є в них у регіоні. Якщо раніше така співпраця могла бути в першу чергу за показниками якості та об’ємами молока, то з початком війни ключовим питанням стала логістика. Необхідно було оптимізувати всі маршрути. Відтак ці підприємства звертались до Асоціації виробників молока, Міністерства аграрної політики. Останнє делегувало Асоціацію виробників молока у штабну роботу з реагування на дзвінки від господарств і контактування їх з потенційними заводами, які могли б купити їхнє молоко. У перший місяць війни така робота дійсно проводилась, ми спілкувались по такому ланцюжку — від маленької ферми до великого заводу. Зрештою практика внесла свої корективи, і все налагодилось. Це ви могли побачити й по поличках у магазинах, локальних марок стало дійсно більше, тому що через підірвані мости, захоплені блокпости й війну машини просто не мали можливості привезти товар за кількасот кілометрів у магазини.

Крім того, тваринницькі господарства отримали як гуманітарну допомогу ветеринарні препарати, витратні матеріали та обладнання, щоб підтримати роботу постраждалих від бойових дій, принаймні впродовж місяця.

 

— Чи можна стверджувати, що молочна галузь має кризу через війну?

 

— Звичайно, це дійсно криза. Тим паче зараз ми маємо суттєве просідання як за кількістю поголів’я, так і за обсягами виробництва молока. Це все нерівномірно виражено. Що ближче підприємство знаходиться до лінії фронту, то складніша там ситуація. Західні та центральні регіони у відносній безпеці, але ми бачимо, що в Україні нині немає безпечних областей. Проте внутрішньо переміщені особи, які переїхали у ті регіони України, створили попит на молочні продукти, адже найбільше споживачів їх серед мам та дітей. То ж у тій частині країни ситуація краща в рази, ніж на півдні та сході, де не лише бойові дії, а й виїхали потенційні споживачі. Крім того, є суттєва проблема з експортом, адже країни Азії та Африки, куди ми возили найбільше сухого молока, недоступні через заблоковані порти Чорного та Азовського морів. Налагоджуємо нові маршрути, але це вплине на ціну… Ситуація з експортом сиру та сирного продукту ще гірша, адже основні країни збуту (Казахстан, Узбекистан) практично блоковані. Логістика через низку країн значно здорожчує український продукт, і він просто стає неконкурентним. Наразі ж експорт через польські порти з перезавантаженням у контейнери в Польщі досі не налагоджений, хоча це питання постійно обговорюється на рівні держав і компаній.

 

— А як щодо компенсації збитків? Чи є вже певний механізм?

 

— Фермери наразі фіксують втрати, проте на сьогодні у нас не передбачено державою компенсацій за втрату виробничих потужностей молокотоварними чи переробними підприємствами. Лише з метою чіткого розуміння географії та розміру збитків асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» за підтримки Мінагрополітики створила електронну платформу для збору інформації про завдані збитки аграрному сектору України. За допомогою цього інструменту суб’єкти господарювання (фермери, господарства, сільгосппідприємства) можуть подати заявку та повідомити про завдані їм збитки для опрацювання органами державної влади з метою подальшого відшкодування та компенсацій. Є налагоджена співпраця з Європейським банком реконструкції та розвитку, та можливість отримання мікрогрантів — 4500 євро на відновлення роботи.

Джерело: https://fakty.ua