Молочна ріка обміліла, але не висохла

Навіщо виробляти, коли нікуди дівати?

 

45-річна Оксана Курило разом із родиною мешкає на віддаленому хуторі на Сумщині. Найближче до них місто - Білопілля. Останнім часом воно нерідко фігурує у новинах, бо туди щось "прилітає" з території російської федерації. Хутірець, де живе Оксана, ворожі міни, снаряди та ракети, на щастя, оминають, тому їхнє селянське господарство від них не постраждало. Та війна все одно далася взнаки: кілька місяців тому вони тримали трьох корів, а тепер залишилось дві.

 

Доїли та роздавали усім охочим

 

Скорочення господарства відбулось через перевиробництво молока. Позаяк до найближчого базару чимало кілометрів, здавали його переробникам з Путивля, але через рашистське нашестя на Сумщину тамтешнє підприємство зупинило роботу і досі її не відновило. Родина залишилась без готівкових грошей: мали їх лише від зданого молока, бо до пенсії Оксані та її чоловіку ще дуже далеко.

Оксанина ровесниця Ірина Коротка керує тваринницьким господарством у Краснопільській громаді на Сумщині. До війни у двох селах, Лісному та Земляному, на двох молочно-товарних фермах утримували 220 корів, але наразі залишилась лише одна МТФ. Другу закрили, а все стадо зібрали в одному місці. Замість 220 корів тепер утримують лише 190.

Краснопільська громада місяць перебувала в окупації.

- Цілий місяць ми не знали, куди дівати молоко, - розповідає Ірина Коротка. - Не дарувати ж ворогам! Спочатку, поки ще була можливість, роздавали всім охочим, а потім довелось навіть виливати. На фермах не було кормів, води, ліків для тварин. А саме на лютий-березень припали масові розтелення. Чимало корів та телят померли.

Через екстремальні розтелення у господарстві різко впали надої. Рік тому на такий само період мали в середньому щодня 18 літрів молока від корови, зараз надоюють 12 літрів - у півтора раза менше. Та й це молоко непросто збувати. До війни його приймали два переробні підприємства - у Сумах та в Полтавській області, наразі співпрацюють лише із Сумським молокозаводом.

 

Ціна залежить від гатунку

 

Згідно з даними департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації, нині на Сумщині працюють п'ять молокозаводів, з них приймають сировину на переробку чотири. Молоко у виробників, фізичних та юридичних осіб, закуповують підприємства в Сумах, Шостці, Охтирці та Бурині. Усіма молокозаводами переробляється від 50 до 200 тонн сировини на добу. Це небагато: на самій лише фермі Ірини Короткої, зовсім невеличкій, щодоби надоюють майже 2,5 тонни молока.

Закупівельні ціни, за якими приймають на переробку молоко, невисокі: господарствам населення переважно платять лише 6 грн за літр. Сільгосппідприємствам традиційно дають більше: від 9 грн 70 коп. до 12 грн 20 коп. за літр. Ціна залежить від гатунку прийнятого молока.

 

Живий лише внутрішній ринок

 

Готову продукцію: сметану, йогурти, тверді сири, вершкове масло тощо - переробники продають на внутрішньому ринку. Виготовлене на Сумщині реалізують у торговельній мережі області та відправляють до Києва, Харкова і Чернігова. Підприємства Сумщини, які до війни працювали переважно на експорт, нині переживають непростий період. Насамперед це стосується ТОВ "Буринський молокозавод", яке продавало за кордон сухе знежирене молоко та вершкове масло. Обсяги виробництва впали і на інших молокопереробних підприємствах області, хоч і не так радикально.

Якщо знижується попит, обов'язково знизиться і пропозиція. Станом на 1 травня поголів'я корів у всіх категоріях господарств на Сумщині становило 54,8 тисячі. Більше худоби, як і раніше, утримується у приватних господарствах населення - 29 тисяч голів. Але тут зазнали і більших збитків. Порівняно з початком нинішнього року область втратила загалом 4,7 тисячі корів, з них у господарствах населення поголів'я зменшилось на 3,5 тисячі. Це - три чверті від загального падіння. Найбільшого удару по молочному тваринництву, як, зрештою, і по всьому іншому, завдала війна.

Джерело: http://www.golos.com.ua