«Кищенці» – це історія про те, як бізнесмени з Нідерландів успішно ведуть молочний бізнес в Україні

Корнеліс Хузінга, власник агрокомпанії «Кищенці»

 

Гульнара І.: Скажіть, будь ласка, Кейсе, ви одноосібно володієте компанією «Кищенці»?

Корнеліс Х.: У мене ще є два партнери з Нідерландів і один – з України.

Г. І.: Для вас нині Кищенці – це дім, чи все ж домом є Нідерланди?

К. Х.: У Кищенцях ходять до школи діти – у 3 і 4 клас. Я вже проживаю тут з дружиною дев’ятнадцятий рік.

Г. І.: А як узагалі виникла ідея взяти й приїхати сюди, почати нове життя – заснувати бізнес в Україні?

К. Х.: У той час пів України стояло під бур’яном. Мало хто обробляв: чи грошей не було, чи якісь інші причини заважали. Це було у 2001 році. Ми побачили можливість і вирішили ризикнути.

Г. І.: Наскільки складною чи навпаки простою справою було заснувати тоді, у 2001 році, бізнес в Україні?

К. Х.: Зовсім не складно. Була підтримка від місцевого Голови адміністрації. У той час ним був Сметана Петро Мар’янович. Тоді було мало роботи, і нас, як потенційних платників податків у майбутньому, прийняли радо, підтримали всіляко.

Г. І.: Дуже незвично чути про легкість заснування бізнесу іноземцями. Зазвичай чуєш, що доводиться стикатися з купою проблем.

К. Х.: Усе від людей залежить. У світі скрізь є проблеми. Як кажуть, «добре там, де нас немає».

Г. І.: У вас з 2001 року уже накопичився величезний досвід. А от якби починали зараз, які вчинки не здійснювали би або яких помилок ви б уникали?

К. Х.: Не було якихось надто негативних ситуацій, яких би не хотілося повторювати. Ми вчимося в процесі. Та якщо й були якісь проблеми, помилки, вони були поточними, природними, ми їх вирішували й прямували далі… Якщо сидіти вдома й нічого не робити, то, звісно, не наробиш і помилок.

Г. І.: Які особливості українського ринку вам доводиться враховувати, щоб вибудовувати стратегію вашої компанії

К. Х.: У нас є бажання розвиватися. В Україні є і бюрократія з корупцією, і закони – нові, узгоджені з європейськими, і старі… І це все змішано. У таких обставинах складно розвиватися не лише нам – усім.

Г. І.: Розкажіть, будь ласка, про історію компанії: з чого починалося, які напрямки ви розробляли.

К. Х.: Почали з 800 га – пшениця, гречка, ярий ячмінь. Потрошку добирали гектари (останні землі у нас з’явилися у 2013–2014 рр.) й розвивалися. Зараз у нас 15 тис. га. Паралельно з вирощуванням зернових ми почали розбудовувати молочний бізнес. У нас було 200–250 голів корів. Будувалися, ремонтували, покращували генетику. На час заснування молочного напрямку ми доїли 4 л / гол., а зараз – 36 л. Коли ми отримали землю в с. Добра, ми також заволоділи й молочною фермою, де виробництво становило 4 л / корову / добу. Це стало фундаментом нашої молочної ферми…. Окрім модернізації молочної ферми та побудови нової стайні, ми також багато інвестували в генетику (за співпраці з компанією Alta Genetics)

Г. І.: Які українські господарства зацікавили вас, чиїм досвідом ви цікавилися?

К. Х.: Спілкуємося іноді з О.М. Остапенком, «Промінь», Миколаївська область, а також з багатьма фермерами з АВМ.

Г. І.: А ви були в «Промені» у Олександра Миколайовича Остапенка? Ми з ним друзі. Робили кілька разів у нього в господарстві виїзні майстер-класи, і в Києві проводили два заходи для великої аудиторії виробників молока.

К. Х.: Так. Був у нього. Вони молодці. Перші роторну карусель купили на 80 місць, а ми другі поставили таку. У них DeLaval, а у нас GEA. Хороші обидві.

Г. І.: Як ви бачите свою ідеальну молочну ферму в Кищенцях? У яких аспектах ви б хотіли її покращити, що саме здійснити для цього?

К. Х.: Зараз ми доїмо близько 1.700 гол., а потрібно, щоб це було 3500 гол.

Г. І.: На що у вас націлені найближчі інвестиції?

К. Х.: Розширення молочної ферми. Як було вже сказано, ми намагаємося розвивати нашу компанію в цілому, щоб інші підрозділи також отримували інвестиції, а для цього вони повинні бути збалансовані між собою.

Г. І.: А які глобальні плани?

К. Х.: Хочу, щоб українське молоко широко експортувалося, бо бачу, що експорт молочної продукції падає, а імпорт зростає. Це неправильно.

Г. І.: Кейсе, ви зараз живете в українському селі. Чим життя там відрізняється від села в Нідерландах? Важко було вам починати жити в українському селі?

К. Х.: Ні, не важко. У кожному селі живуть люди, існують різні балачки, скрізь люди здатні підтримати один одного. Ну, може, в Нідерландах кращі дороги, у кожного є газ, вода тощо. Можливо, там більш сучасні умови. Але в українському селі люди незалежніші: усе мають вдома – городи, свиней, курей. Вважай, якщо там гарно попрацювати, то нічого й не потрібно.

З повним текстом інтерв’ю можна ознайомитися у №5 журналу.