Хвороба Гамборо та її профілактика

Інфекційна бурсальна хвороба (ІБХ) — одна з основних проблем, що постійно присутня у птахівництві та завдає галузі істотної шкоди. Це висококонтагіозне захворювання курчат 2–15-тижневого віку, що характеризується діареєю, апатією, ураженням травного каналу та нирок, тремтінням, ураженням фабрицієвої сумки, внутрішньом’язовими крововиливами, загибеллю. Крім того, захворювання часто перебігає в субклінічній формі. У будь-якому випадку воно спричиняє імуносупресію в птиці, що призводить до подальшого зниження виробничих показників у перехворілих стадах, де циркулює збудник.

Перший клінічний випадок зафіксовано в 1957 році в містечку Гамборо (штат Делавер, США), звідки й походить назва захворювання. А в 1991 році ІБХ зареєстровано на території України в Одеській області. У період з 1991 до 2000 р. практично всі птахівничі господарства України потерпали від ІБХ. Для запобігання поширенню захворювання в 1994 році було затверджено тимчасову інструкцію профілактики та ліквідації інфекційної бурсальної хвороби (хвороби Гамборо). Використання живих вакцин дало можливість контролювати ситуацію.

І хоча на даний момент Україна вважається благополучною щодо даного захворювання, питання надійного захисту стад залишається відкритим.

Однією з причин масового розповсюдження збудника є його стійкість до умов навколишнього середовища.

Збудник ІБХ — це безоболонковий вірус, що належить до родини Birnaviridae, роду Avibirnavirus. Він у своєму складі не містить ліпідів, тому не чутливий до дії ефіру та хлороформу, витримує зміни рН у межах 2–11. Обробка яєць низькою концентрацією формальдегіду не забезпечує якісної дезінфекції. У пилу, на стінах, обладнанні й у вентиляційній системі неблагополучних приміщень збудник може зберігатися більше від 1 року, на поверхні різних предметів (скла, стін, поверхні вентиляторів тощо) — понад 30 днів, у висохлому посліді — понад 60 днів. Загалом у пташнику або на прилеглій території він може зберігатися 3–4 міс. Вірус стійкий до дії прямого сонячного опромінення. Інактивує вірус 0,5%-й розчин хлораміну протягом 10 хв, 3%-й формальдегід — 24 год.

За 25 °С вірус не втрачає активності протягом 21 доби, гине за температури 56 °С протягом 5 год, за 60 °С витримує 30 хв. Збудник добре зберігається за низьких температур.

Життєздатність вірусу експериментально вдавалося відновити навіть після обробки ураженої курятини за 71 °С і 74 °С. Збудник був повністю інактивований в інфікованих тканинах через 14 днів компостування. Гамма-опромінення за 3 kiloG-rays (максимальний рівень, затверджений Управлінням харчових продуктів та лікарських засобів (FDA)), суттєво не впливає на патогенні штами вірусу. Безумовно, стійкість цього вірусу є однією з причин його виживання в пташниках навіть у разі дотримання ретельних процедур очищення та дезінфекції.

Захворювання є надзвичайно контагіозним. Основним джерелом інфекції є хворі кури, які виділяють вірус у навколишнє середовище з послідом. Важливо пам’ятати, що хвороба уражає тільки курей, проте інша домашня птиця може бути переносником цього захворювання. Його можуть механічно передавати комахи, тому спалахи захворювання найчастіше виникають у літній період.

Збудник поширюється із забрудненими кормами, водою, підстилкою, інвентарем, шкаралупою яєць. Обслуговуючий персонал також може переносити вірус.

Збитки, спричинені захворюванням, виражаються в прямій смертності та прояві вторинних інфекцій унаслідок ураження імунної системи.

Негативні наслідки ІБХ можна успішно контролювати за допомогою вакцинації та впровадження надійних принципів біозахисту.

Докладніше про це читайте у травневому випуску (№ 5, 2020) журналу та на сайті в матеріалах наших партнерів.

http://www.ait-magazine.com.ua/sites/default/files/biotestlab_1.pdf