До молока і м’яса — вовна і смушок

На Сумщині активно розвивають вівчарство і козівництво за фінансової підтримки уряду у вигляді спеціальних бюджетних дотацій

У минулі роки під час журналістських відряджень часто випадало проїжджати через село Чернеча Слобода тоді Буринського, а тепер Конотопського району на Сумщині. Цей населений пункт завжди вважався одним з найбагатших на різноманітну живність, яку місцеві селяни утримували на власних обійстях. А одним з індикаторів слугували розлогі випаси посеред села, на яких можна було побачити не тільки корів, гусей, качок, а й овець та кіз.

Тож під час однієї з поїздок автомобілем колеги зупинилися посеред села, аби помилуватися пейзажем і його мешканцями. Знайшовся і гід: дідусь із хворостиною, що ходив біля гурту овець і кіз, охоче пристав до розмови. Розповів, що мешкає із дружиною неподалік дворища сина і доньки, в яких діти-школярики. Вони залюбки прибігають у гості, аби поласувати свіжим козячим молоком, яке надзвичайно цілюще. Та й баранчики не зайві: син і зять, які допомагають доглядати господарство, вміють готувати смачні шашлики, продають на ринку м’ясо і вовну, вичиняють шкури.

Одне слово, вівце-козячий родинний підряд. До того ж дідусь пояснив, що в селі чи не в кожному дворі утримують саме овець і кіз, які корисні й вигідні з усіх точок зору. Наважитися на корову чи свиней — одне, а ось на невибагливих невеликих свійських тварин — зовсім інше.

 

Статистика на користь селянських господарств

 

Про це днями розповів директорові департаменту агропромислового розвитку Сумської ОДА Олександрові Маслаку. Співрозмовник підтвердив: так, Чернеча Слобода — один з населених пунктів, де селяни в підсобних господарствах утримують чимало живності. Навіть тенденції останніх років свідчать, що кози й вівці поступово перекочовують у хазяйські сараї й кошари.

На 1 жовтня цього року у приватному секторі налічували 34,3 тисячі кіз та овець, що на 2,6 тисячі більше, ніж торік. Позаторік було більше на 1,3 тисячі порівняно з 2018-м. І так до 2016-го. 

А ось у категоріях господарств ситуація інша: із 2016-го щороку поголів’я зменшувалося, і лише торік стабілізувалося. На ту саму дату на сільськогосподарських підприємствах Сумщини утримували 3,6 тисячі голів тварин. З-поміж них ТОВ «Плодорозсадник», ФГ «Лутищанська слобода», ТОВ АФ «Харчовик», Кролевецький завод силікатної цегли, окремі комунальні установи.

Чому сільськогосподарські, фермерські та інші господарства не вельми охоче беруться за вівце-козячу справу? Відповідь на поверхні: низький рівень рентабельності, зменшення попиту на молоко, м’ясо, вовну тощо, подорожчання кормів та інших ресурсів. А на Сумщині переважають такі породи овець: прекос — тонкорунні м’ясо-вовняного напряму, романівська, кіз — зааненська. Кожна з цих порід по-своєму цінна, починаючи від молока і закінчуючи тонкорунною вовною та смушком. 

 

Уряд підтримує господарів 

 

У цій ситуації особливо актуальною стає державна програма, яка передбачає спеціальну бюджетну дотацію за утримання кіз, козематок, ярок, вівцематок. Ідеться про новий напрям державної фінансової підтримки, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2021 року №517 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 року №107». Дотацію надають юридичним особам незалежно від організаційно-правової форми та форми власності й фізичним особам — підприємцям, зокрема сімейним фермерським господарствам, за кожну наявну станом на 1 січня поточного року ідентифіковану та зареєстровану в установленому порядку кізочку, козематку, ярку, вівцематку обсягом 1000 гривень за голову. Передбачено часткове відшкодування вартості закуплених для подальшого відтворення племінних тварин, а саме за племінних вівце- та козематок, баранів, ярок, цапів, кізочок — 17 600 гривень за голову.

Така підтримка особливо потрібна, і нею цього року скористалися шість суб’єктів господарської діяльності Сумщини, які загалом отримали майже мільйон гривень. Атинському психоневрологічному інтернату, де загалом утримують 145 кіз та овець, перераховано понад 50 тисяч гривень за 38 вівце- та 26 козематок, Кролевецькому заводу силікатної цегли — більш як 30 тисяч гривень за 38 голів. Суми хоч і не астрономічні, однак не зайві. Там завжди мають свіже поживне молоко, м’ясо, вовну, смушок, які також дають додаткові прибутки.

 

Перспективи є

 

Як наголошує Олександр Маслак, у цьому тваринницькому сегменті є чіткі вигідні перспективи і передовсім на молочному та м’ясному напрямах. Щодо першого — збільшення виробництва та підвищення якості молока. Нині вівчарство та козівництво розвинені лише в невеликих приватних та домашніх господарствах, або 90,5% загальної кількості підприємств. У них розводять овець та кіз не стільки для отримання вовни, бо її виробництво збиткове, скільки заради молока й баранини як цінних продуктів харчування, що можна продати за високими ринковими цінами. З овечого молока виготовляють і вигідно реалізують бринзу — вона теж має попит. 

Сумщина вже має перші позитивні приклади: підприємець Анатолій Басанець у СВК «Сумщина» налагодив переробку молока й виготовляє сири торгової марки «Сирна п’ятниця». Хто куштував, хвалить: смачно, поживно, корисно. Саме таким завжди було і є молоко кіз і овечок. Тож є надії, що починання «Сумщини» отримає у краї логічне господарське продовження, бо вівці й кози варті господарської уваги. 

Джерело: https://ukurier.gov.ua