Через війну найбільше постраждали пасіки сходу України: формується реєстр допомоги бджолярам

Через війну росії в Україні багато пасік постраждали. Експерти кажуть, що бджільництво на Сході України взагалі опинилося під загрозою подальшого існування як галузі.

До війни галузь бджільництва активно розвивалася на Луганщині та Донеччині. У Луганській області багато бджолярів займалися цією справою у Сватівському, Старобільському та Щастинському районах. Зараз саме ці райони Луганщини опинилися в окупації.

“Бджолярі не можуть звідти виїхати, щоб купити вощину, ветеринарні препарати, вулики, необхідний інвентар для розвитку своїх пасік або хоча б їх утримання. У таких умовах нормальний розвиток бджільництва просто неможливий.

 

«Радимо не збільшувати кількість бджолосімей протягом сезону»

 

До окупації галузь була експортоорієнтованою. Більшість продукції вивозилася за межі регіону для переробки та подальшого експорту. Зараз це неможливо.

Ми радимо тим професійним пасічникам, які опинилися в окупації, зменшити, або, принаймні, не збільшувати, кількість бджолосімей протягом сезону. Наприклад, якщо на пасіці було 200 бджолосімей, то доведеться залишити біля 50 найкращих, щоб вижити у ці непрості часи та зберегти племінне ядро пасіки”, - розповідає експерт з розвитку бджільництва.

Бджолярі в окупації, які мають у запасах мед та інші продукти бджільництва з минулого року, не можуть його продати. Окупанти не дають виїхати за межі містечок та сіл, а люди, які живуть поряд, як правило, не мають грошей і теж не можуть купити мед у значній кількості.  

Ще значна частина пасік лишилася просто покинутою. Через обстріли та руйнування люди залишали свої домівки, рятуючи життя. У перші дні війни, в лютому, на початку березня, не думали про перевезення пасік. Тому зараз бджоли фактично покинуті, а власники пасік або за кордоном, або в іншому регіоні України і не можуть дістатися до свого майна.

 

«Вірю, що мед з України потрапить на полиці Данії»

 

Пасіка пані Стефанії (ім’я змінене з питань безпеки) залишилася у Сватовому, зараз це окупована територія Луганщини. Жінка виїхала звідти у перші дні війни і зараз перебуває у Данії. Вона розвивала медовий бізнес понад двадцять років, мала багатьох клієнтів з різних куточків України, її мед та сувеніри ручної роботи з меду (воскові свічки) купували люди на ярмарках та фестивалях. Ця справа приносила і дохід, і задоволення. Що зараз з її пасікою, жінка не знає. 

“Багато сільськогосподарських полів залишаються незасіяними. Деякі ділянки потребують розмінування. Пасіка залишилася там, бо можливості вивезти її не було. На Батьківщині залишаються і зараз  родичі та знайомі, які не встигли залишити домівки”, – розповідає жінка.

На полицях данських супермаркетів Стефанія знайшла лише два види меду: рапсовий та квітковий. Соняшникового, до якого звикли українці, взагалі немає. Тож українка планує просувати мед з України до супермаркетів Данії. Як це робити у європейській країні, планує навчитися, – нещодавно подала заявку на участь у тренінговому курсі із розвитку медової справи. 

“Це навчання відкриє мені доступ до менторів та потенційних партнерів, які допоможуть із запуском справи. Програма дасть можливість вчитися у найкращих, передових наставників зі Скандинавії, України та інших країн. Вірю, що мед з України потрапить на полиці Данії,” – каже українка.

 

Багато перевізників відмовляються вивозити пасіки 

 

Тим часом з тих територій Сходу України, де тривають бойові дії, бджолярі не можуть вивезти пасіки. Багато перевізників відмовляються везти вулики або просять на ці послуги занадто високу ціну. 

“Вулики потрібно перевозити на платформах, для цього потрібен як транспорт, так і навички завантаження такого майна. Тому бджолярі отримують багато відмов. Ще одна проблема – нестача обладнання для бджільництва. До війни багато вуликів, медогонок, вощини та інших товарів для бджільництва виготовляли на Харківщині. Зараз там тривають бойові дії, бізнеси призупинені. Також був вимушений зупинити свою діяльність найбільший в Україні виробник вуликів з поліуретану, що працював у Сєвєродонецьку, та найбільший виробник металевих бочок для меду, що був розташований на території тепер окупованого Бердянську”, - каже експерт. 

До бджільництва все більше залучаються жінки. Наприклад, коли бджоляр пішов служити до лав Збройних Сил України або Територіальної оборони, а вдома лишилася дружина. Зазвичай бджільництво – це родинний бізнес, тож жінки завжди допомагали чоловікам, але більша частина роботи лягала на чоловічі плечі. Зараз жінки виконують на пасіці усю роботу. 

 

Формується реєстр постраждалих пасік

 

Громадська організація “Всеукраїнське братство бджолярів України” збирає інформацію про постраждалі пасіки. Зараз цей реєстр формується, інформацію планують надати Мінагрополітики та донорам, які можуть допомогти у відновленні пасік. 

Заповнити форму можна за посиланням: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfCZ24ICBuo8awAV_zurJqxlqzBqCcklU5h_0Hye2_PFdSJwg/viewform

Є і більш позитивні історії. У скрутні часи бджолярі гуртуються та намагаються допомогти один одному. Є випадки, коли дарують бджолині сім’ї, запрошують на поле, де можна поставити вулики, діляться інвентарем для роботи. 

А загалом зараз українці дуже нагадують бджіл – усі невтомно працюють задля перемоги України, а коли ворог намагається зруйнувати те, що їм дійсно дороге – нещадно жалять, ціною свого життя захищаючи власний дім та власну родину. 

Джерело: https://vchasnoua.com